Емоційне вигорання у медиків. Причини та симптоми

21.09.2018 0

Ми звикли вважати лікарів героями. Хтось добрими, хтось злими, але на нашу думку в них є супер сила, яка має застосовуватись завжди, в будь-який момент дня та ночі. І такий підхід шкодить як лікарям, так і пацієнтам.

Згідно з Американською академією сімейних терапевтів, кожен третій медик в США зазнає емоційного вигорання. Статистика України – невідома.

Коли я почала працювати над цією статтею, я звернулась до лікарів з проханням розповісти про свій досвід емоційного вигорання. Першою відгукнулась молода лікарка, педіатр Ярина Грицак.

Думаю, що 2 основні фактори стали причиною мого вигорання: понаднормова праця – я могла чергувати 3 доби підряд, було багато викликів, а ще консультації, стаціонар, ургенція. І другий – це конфлікти в колективі: надмірні вимоги керівництва, а також конкуренція та інтриги колег. Не можу виключити й вплив пацієнтів : неблагополучні родини, виливання негативу, що не стосувався причини звернення (часом я виконувала функції сімейного психолога).Симптоми були різнобарвні: анорексія, звичні розваги більше не приносили задоволення, апатія, нестриманість і злість на прийомі, небажання поглиблювати знання, почастішали ГРВІ. Одного дня я потрапила до власного відділення з блювотою, головним болем і відбула добрі 2 дні на інфузіях. То був дзвіночок.

– Такі умови праці просто жахливі, – написала я у відповідь.

– Так, але ми майже всі працюємо в таких умовах.

Що таке емоційне вигорання

Згідно з доктором Драммондом, сімейним лікарем та автором книг: “Стоп емоційному вигоранню медиків: що робити, коли працювати важче – не вихід?” та розробником застосунка для лікарів “Burnout proof” – емоційне вигорання настає в результаті порушення енергетичного обміну.

“Звичною метафорою для емоційного вигорання є слово “батарейка”,– пише Драммонд у своїй статті для Американської Асоціації Сімейних Лікарів.

“Лікарі часто характеризують своє виснаження та вигорання фразою: “У мене сіла батарейка”,– пише Драммонд.

– “Але аналогія з батарейкою не є доречною й ось чому: Коли батарейка в іграшці сідає, що трапляється? Іграшка не працює.

“А ти, лікар,– запитує він,– колись припиняв працювати? – “Відповідь, скоріш за все буде: ніколи. Адже, якщо лікар зупиниться на якомусь етапі – навчання, стажування або практика – це матиме негативний вплив на його кар’єру.

“Енергетичний рахунок,– пише Драммонд, – ось більш точна та корисна метафора для емоційного вигорання. –“Як і у випадку з банківським рахунком, ви можете піти в плюс або в мінус. Ви стягуєте енергію з цього рахунку для медичної практики та інших життєвих активностей. А під час відпочинку чи відновлення ви робити на цей рахунок внесок. Коли ви йдете в мінус рахунок не закривається. Ви продовжуєте його використовувати (тобто, працювати), не дивлячись на те, що енергія на вашому рахунку вичерпана”.

Згідно з Драммондом, існує три типи енергетичних рахунків або балансів в середині кожного з нас:

  • Фізичний енергетичний баланс. Ви робите енергетичні внески, турбуючись про власне фізичне тіло, за допомогою відпочинку, фізичних вправ та правильного харчування. Всього, що лікарі навчились НЕ робити під час навчання в медичному університеті.
  • Емоційний енергетичний баланс. Ви робите енергетичні внески завдяки здоровим стосункам зі своїми друзями та рідними. Отримувати підзарядку в цій сфері необхідно, якщо ви хочете бути емоційно доступним для своїх пацієнтів, колег, рідних та друзів.
  • Духовний енергетичний баланс. Тут вкладення поступають, коли є усвідомлення власного почуття мети . В практиці таке відбувається під час ідеального співробітництва з пацієнтом. Після такого, ти ніби кажеш собі: “Ось чому я став лікарем”. Усвідомлення мети може бути і поза межами роботи. Я відчуваю його, наприклад, коли треную шкільну футбольну команду моїх дітей. Довгі періоди життя без усвідомлення мети виснажують цей рахунок і людині важко зрозуміти, навіщо рухатись далі.

Для лікарів, тримати ці рахунки в позитивному балансі – моральний обов’язок, адже за законами фізики, які Драммонд вважає й першим законом лікарського вигорання: “Ти не можеш дати те, чого не маєш”.

– “Ваша найкраща якість роботи та найкраща якість життя належить від вашого вміння управляти цими енергетичними рівнями. Ваші навички лідера, гідна турбота про пацієнтів, емпатія, те, яким батьком та партнером ви є – все це залежить від позитивного енергетичного балансу на вашому рахунку. Нас не вчили звертати увагу та турбуватись про ці енергетичні рівні. Навпаки, ми вимушені ігнорувати нашу фізичну, емоційну та духовну енергію, ми рухаємось далі, не зважаючи на повне виснаження всіх наших енергетичних резервів і наражаємо себе на великий ризик емоційного вигорання”, – підсумовує автор.

Головні симптоми емоційного вигорання

Тест Маслаха (MBI) – це єдиний стандарт для встановлення діагнозу “емоційне виорання”. Тест був розроблений Кристиною Маслах та її колегами з університету Сан-Франциско в 1970-х рр. Пізніше, вона описала емоційне вигорання як “ руйнування душі, спричинене виснаженням цінностей, гідності, духу та волі”. Ось три основні симптоми, які на думку Драмонта відповідають трьом балансам, що були наведені вище.

  • Виснаження. Емоційний та фізичний рівень енергії лікаря дуже низький, знаходиться на спаді. Типовими думками для цього симптому є наступні: “Я не впевнений, що й далі так витримаю”.
  • Деперсоналізація. Прапорцями для цього симптому є цинізм, сарказм та бажання зірватись на пацієнта чи роботу в цілому. Такий стан ще відомий як “втома співчуття”. На цьому етапі ви емоційно недоступні для пацієнтів та інших людей. Емоційна енергія знаходиться на нулі.
  • Брак ефективності. Ви починаєте сумніватись в значенні та якості своєї роботи і думаєте: “В чому сенс? Моя робота все одно не має значення”. Ви починаєте переживати, що зробите помилку, якщо справи не зміняться на краще.

Драммонд стверджує, що згідно нещодавних досліджень чоловіки й жінки страждають на емоційне виснаження та втому співчуття в однаковій мірі. Однак на третій симптом, “брак ефективності” чоловіки страждають менше. Чоловіки-медики менше схильні сумніватись в сенсі та якості власної роботи., не дивлячись на ступінь вигорання.

Вигорання може проходити повільно та хронічно. В жанрі класичного “смерть від 1000 порізів папером”. А може навалитись на вас за хвилину, через травматичну подію, судовий позов, фатальну медичну помилку або драматичні події в особистому житті.

5 основних причин емоційного вигорання

Доктор Драммонд провів майже 1500 годин індивідуальних сесій з лікарями, що зазнали емоційного вигорання. І ось 5 причин цього стану, які він вважає, найбільш розповсюдженими.

1)Лікарська практика. Бути лікарем завжди було і буде стресовою професією. Це головна риса лікарської професії, тому що медики мають справу з болем, хворобами, страхом, смертю людей та їх рідних. Ця праця потребує енергії навіть в найкращі дні. Лікарська практика – це класична високостресова комбінація величезної відповідальності та браку контролю. І цей вид стресу є неминучим, поки ви практикуєте, незалежно від вашої спеціалізації.

“Коли я працювала в дитячій інфекційній лікарні, ми подекуди мали працювати по 30 годин поспіль. Приходили на роботу зранку, потім чергували без сну,а потім ще працювали у відділенні на наступний день. Іноді, втома була такою сильною,що не було сил піти з роботи, а прохання оглянути ще одну дитину,яку привезла швидка,викликало сльози. Спочатку вдавалось відновлюватися ходила в гори, каталась на лижах, займалась спортом. Намагалась дробити відпустку,щоб відпочити потроху пару раз на рік.

Коли вмирали діти, а в інфекційному відділенні таке трапляється, бо поступають найважчі випадки, відчувала розпач, горе, співчуття. Я і зараз пам’ятаю всіх за іменами і на обличчя. Але поступово, почався емоційний вакуум. Я зрозуміла, що щось зі мною не так,коли я чергувала. В реанімації сталася зупинка серця у дитини з менінгококкцемією і я допомагала проводити реанімацію черговому реаніматологу. Ми “качали” по черзі. Коли реаніматолог зупинилася та назвала час смерті, я сіла поруч із ліжком і зрозуміла,що окрім того,що хочу спати, більше нічого не відчуваю. Олена Луцька, інфекціоніст.

2) Специфіка роботи. Окрім загального стресу, який лікарі отримують під час спілкування з пацієнтами існує унікальний стрес, що пов’язаний зі специфікою вашої роботи. Це можуть бути труднощі з розкладом чергувань , особливості локальної системи охорони здоров’я, конфліктні стосунки у відділенні клініки, ваше керівництво, ваша команда і багато-багато іншого. Ви можете змінити роботу аби позбавитись поточної стресової матриці, але наступна позиція матиме ті ж самі стресові фактори різного ступеню інтенсивності. Тішить думка, що інша модель практики буде менш стресовою, але є ризик змінити одні стресові фактори на інші.

Історія Юлії Кузьміна Коляно, медичної сестри, підтверджує ці слова:

“На 9 році роботи керівництво дуже несправедливо почало ставитись до працівників . Дехто спокійно на це реагував, а мені було важко . Я працювала в темному та сирому приміщенні, але ремонт довелося робити за власні кошти. Через всі хвилювання я втратила дитину, це і запустило механізм вигорання. Я постійно відчувала втому, дратувалась через дрібниці. Зранку не могла підвестись з ліжка, а вночі – заснути. За тиждень втратила 7 кілограмів, почалися приступи задухи Я думала, що це проблеми з щитовидною залозою, але виявилось нерви. Те, що у мене вигорання, я зрозуміла лише на курсах підвищення кваліфікації.”

І хоча Дреммонд вважає, що змінючи позицію, ми лише ризикуємо замінити одні стресові фактори на інші, Юлії допомогла саме зміна роботи:

“Я взяла себе в руки, звернулась до невропатолога, пропила ліки , пішла до перукарні, підстриглась, пофарбувалась, а головне – поміняла місце роботи. Тепер я не фельдшер, а медична сестра школи. Працювати з дітьми одна радість . І концерти, і конкурси, і дискотеки, і визнання дітей що я добра медичка. Це остаточно вернуло мене в колію і тепер я щаслива”

3)Особисте життя. В ідеальному світі, особисте життя – це місце, де можна перезавантажитись, отримати енергію, що була втрачена на роботі. Два основні фактори можуть завадити цьому:

  • Медиків не вчать мистецтву балансу в медичному університеті. На справді, під час підготовки лікарів-спеціалістів вчать протилежному: практикувати, ігноруючи фізичні, духовні та емоційні потреби, а потім переносити ці нездорові звички в кар’єру. Лікарі працюють до виснаження, але не зупиняються, бо вчинити інакше – ознака слабкості. (дивіться пункт 4 нижче).
  • Вдома може трапитись безліч ситуацій, які знищать вашу можливість поповнити енергетичний баланс. Тоді, життя поза практикою перетворюється з місця відновлення в додаткове джерело стресу. Причини різняться від звичайних конфліктів з партнером до хвороби дитини, супруги/супруга або батьків та фінансових труднощів й багато іншого. Ви могли спостерігати це у колеги, що знаходився внизу емоційної спіралі на роботі, хоча стресові фактори були відсутні. Якщо ви бачите колегу з ознаками емоційного вигорання, просто запитайте: “Як справи вдома?”. Це допоможе виявити причину вигорання. 

4) Умови навчання. Декілька важливих рис характеру є вирішальними для проходження мед. університету та інтернатури. Протягом 7+років навчання вони ніби вкарбовуються в щоденну лікарську особистість і це і добре, і погано водночас. Ті самі риси, що відповідають за успіх людини як лікаря, наражають на ризик емоційного вигорання надалі. Ось чотири основні риси, які Дреммонд помічає під час своїх тренінгів і як ідентифікувати їх, коли потрапив в пастку:

  • Трудоголік: єдина ваша відповідь на виклики життя та проблеми – це працювати ще більше.
  • Супермен: Вам здається, що будь-який виклик чи проблема вам по силах ви саме той єдиний, хто має відповідь на всі питання.
  • Перфекціоніст: Навіть думка про помилку для вас нестерпна і ви намагаєтесь й інших підігнати під свої стандарти.
  • Самотній рейнджер: Ви все маєте робити самостійно й все закінчується тим, що ви керуєте діями інших .

На додаток, лікарі засвоїли дві основні директиви. Перша свідома та зрозуміла: “В першу чергу – пацієнт”. Це природна, здорова та необхідна істина, під час праці з пацієнтами. Однак, ніхто ніколи не показував, де ж кнопка “вимкнути”. Якщо ви не сформуєте звичку ставите себе на перше місце, коли ви не з пацієнтами, то емоційне вигорання – неминуче.

Другу директиву ніхто не промовляв вголос, вона глибоко підсвідома та набагато потужніша: “Ніколи не виказуй слабкості”. Аби зрозуміти це програмування, спробуйте наступний експеримент. Уявіть себе знову стажистом. До вас підходить викладач і питає: “Ти виглядаєш втомленим. З тобою все гаразд?”. Якою буде відповідь і як швидко ви її вимовите? Більшість з нас відразу промовлять: “Все добре”. Вивчена захисна позиція ускладнює допомогу лікарям-колегам, навіть коли їх емоційне вигорання зрозуміле всім членам команди.

Об’єднайте п’ять рис характеру з двома основними директивами й ви отримуєте завершену версію кваліфікованого лікаря. Додайте до цього процес навчання в стилі гладіаторських боїв на виживання і стає зрозуміле, що лікарі запрограмовані на вигорання та самопожертву.

5) Лідерські якості вашого безпосереднього керівника. Поза межами лікарської практики є така менеджерська приказка: “Люди не полишають роботу. Вони полишають керівника”. Важко не погодитись, що рівень стресу та задоволення від роботи сильно залежить від лідерських навичок керівництва. Це стосується і лікарів. Нещодавні дослідження продемонстрували чіткий зв’язок між кваліфікацією боса та емоційним вигоранням й задоволенням від роботи”

Згідно AHRQ (Агенції з проведення та оцінки якості досліджень в сфері охорони здоров’я) важливими елементами профілактики емоційного виснаження є регулярні опитування працівників, гнучкий графік роботи та можливість підтримувати здоровий баланс робота-дім.

Хочу стати
Агентом Здоров`я!
я з вами!
Щоб допомогти проекту фінансово:

Найменування отримувача: ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ “ПЛАТФОРМА ЗДОРОВ`Я”

Номер рахунку: 26007056225147

Код: 41927308

Банк отримувача: СТОЛИЧНА ФIЛIЯ ПАТ КБ"ПРИВАТБАНК" КИЇВ

Код Банку (МФО): 380269

Призначення платежу:Благодійна допомога на здійснення статутної діяльності. Без ПДВ.